Я у світі

Понеділок, 25 травня

Тема: Правила життя людини у суспільстві

       В світ прийшли ми – я і ти –

       Для любові й доброти!

       І старайся так прожити,

       Щоб в душі завжди нести

       Теплий промінь доброти!

  Ми живемо з вами в гарній країні. Зростає наша молода незалежна суверенна держава, зростаємо з нею і ми. Наша країна, ставши незалежною, демократичною державою, «навчається» жити за новими політичними принципами. А ми разом з нею навчаємося високих громадянських чеснот. 

А що означає — бути громадянином України?  Так, діти,  це означає любити рідну мову, поважати український народ, шанувати традиції країни, поважати права інших людей, сумлінно виконувати обов’язки.

  Як кожний справжній громадянин, ви повинні знати свої права і обов’язки. 

Разом з правами існують і обов’язки. Знати права добре, а виконувати обов’язки — необхідно. Саме обізнаність у цих поняттях дають можливість виховати дитину порядною, відповідальною, чесною. Деякі «не можна» для дітей, які потрібно їм прищеплювати з раннього віку:

• Не можна байдикувати, коли всі працюють.

• Не можна сміятися над старістю.

• Не можна вступати в суперечки з дорослими.

• Не можна виявляти невдоволення через те, що в тебе немає тої чи іншої речі.

• Не можна допускати, щоб мама чи тато давали тобі те, чого вони не дають собі.

• Не можна робити те, що засуджують старші.

• Не можна залишати літню людину самотньою, якщо у неї немає нікого, крім тебе.

• Не можна збиратися в дорогу, не спитавши дозволу старших.

• Не можна сідати обідати, не запросивши старшого.

• Не можна чекати, доки з тобою привітається старший, ти маєш привітатися першим.

Понеділок, 18 травня

Тема: Людина як особистість. Людські чесноти: доброта, чуйність, працелюбність, ввічливість. Добре і погане у поведінці

Що таке людські чесноти?

  Це міцні позиції, сталі схильності, постійне вдосконалення розуму й волі, які керують нашими вчинками, впорядковують наші пристрасті  й спрямовують нашу поведінку згідно з розумом і вірою. 

  З давніх-давен закономірно вважалося допомогти знедоленому, нещасному, поділитися шматком хліба, дати притулок бездомному, захистити старість і немічність, порятувати хворого чи каліку, заступитися за беззахисного і скривдженого, розрадити самотніх.

 Хотілося б щоб ви, діти, збагатили свої серця любов’ ю до людей, своїх рідних, до природи, щоб назавжди викорінили зі своїх душ зло, жорстокість, ненависть, бо тільки у світі добра панує любов і повага, мир і спокій.

А зараз я пропоную вам послухати і подивитися казочку.«Те що повертається» - ця маленька казочка про добро дівчаток і силу взаємності, все що робиться в нашому житті вертається нам бумерангом, отож їхня доброта до маленького песика, вернулася їм тим, що вони змогли врятувати бабусю.

Понеділок, 4 травня

Тема: Писанкарство. Практична робота: розмальовування писанок

1. Знайомство художнім промислом "Писанкарство"

2. Українське чудо - писанка

3. Практична робота. Спробуйте намалювати свою писанку. Бажаю успіху!

Понеділок, 27 квітня

 Тема: Гутництво - виготовлення виробів зі скла. Ткацтво, килимарство

Гутництво - виготовлення виробів зі скла — було відоме в Україні понад тисячу років. Точний час його виникнення не встановлено, але в скіфських похованнях уже знаходять намисто зі скла із вкраплюванням різнокольорових барвників. Назва промислу походить від слова "гута", що означає скловарну піч. Вироби зі скла були не буденними речами, вони використовувалися як святкові мистецькі прикраси. Це був не тільки посуд, а й декоративні іграшки: півники, зайчики, баранці, а також різні свічники, намисто. Ремісники володіли різними прийомами: видування, орнаментування, кольорового забарвлення скла. Нині гутницькі промисли — рідкісне явище в Україні. Відомі тільки три його осередки: один в Івано-Франківській області й два на Львівщині.

Ткацтво — найдавніше ремесло, яким займалися українські жінки. Тканини виготовляли спочатку для власного вжитку, але вже з 9-10 ст. відбувалося відокремлення цього домашнього ремесла як промислу, що задовольняв потреби міського населення. Дуже довго існували паралельно народне домашнє ткацтво і цехове ремісниче. Із виникненням промислового виготовлення тканин домашні ткацькі ремесла поступово почали занепадати.Проте художні тканини і нині відіграють значну роль у оформленні інтер'єру житла та виготовленні народних костюмів. Технологія домашнього ткацтва трудомістка — це прядіння ниток, фарбування їх у різні кольори, ткання на різних ткацьких верстатах (різноманітної конструкції) із застосуванням цілої низки технічних прийомів. Матеріалом для створення тканин було лляне волокно, коноплі, овеча вовна, які також потребували значних затрат жіночої праці.

Килимарство – така давня галузь ручного ткацтва, що археологи знаходять рештки килимових виробів та ткацьких знарядь і в античних містах та скіфських оселях. Відомі центри українського килимарства: Поділля, Волинь, Полтавщина, Київщина, Чернігівщина.   

Техніка килимарства збереглась до наших днів.

 Спершу мили овець у річковій воді, потім обстригали з них вовну металевими ножницями. Робилось це навесні, коли минала небезпека приморозків. Настрижену вовну знежирювали, протираючи попелом, промивали, сушили і сортували. Потім сировину били і вичісували на дерев’яних гребнях. М’яку вовну пряли з кружеля веретеном так само, як і рослинну пряжу.

Починалось снування і ткання, потім сукно збивали й валяли, поливаючи холодною чи гарячою водою залежно від ґатунку сукна. Грубе сукно били руками в ручних ступах, ногами в ночвах або у ступах дерев’яними молотками, тонке – у млинових водяних ступах. М’яке сукно йшло на виготовлення ліжників або ковдр.

Понеділок, 13 квітня

Тема: Художня обробка дерева (бондарство, різьблення, ложкарство, столярство)

        Доброго дня! Ми продовжуємо знайомитися з народними ремеслами та промислами України. І сьогодні поговоримо про художню обробку дерева.  

 Столярство – деревообробний  промисел.  Столярі  виготовляли  дерев’яні  лави,  скрині,  табуретки,  стільці,  дерев’яні  ліжка,  віконні  рами,  плуги.   Велику  увагу столярі  приділяли  оздобленню  виробу.  Тому  на  своїх  виробах  вирізали  різні  малюнки.

Ложкарство  -  це  ремесло  по  виготовленню  дерев’яних ложок,   ополоників,  мисок,  тарілок  та  іншого  кухонного  начиння.  Ложкарі  використовували  такі  породи  дерев,  як  береза  та  осика,  а  іноді  і  груша.  Розрізнялися  ложки  прості,  нефарбовані.  Їх  називали  мужицькими  або  циганськими.  Були  ложки  пофарбовані  у  золотавий  та  темно-червоний  колір  з візерунками.  Такі  ложки  називали  руськи.  Ложкарством  займалися  чоловіки  похилого  віку,  тобто  дідусі. 

Бондарство – це  ремесло  по  виготовленню   дерев’яних  діжок,  бочок,  відер,  кадіб,  жлукт, ступ.  Великі кадоби  бондарі  робили  для  зберігання   зерна  і  м’яса;  ступи – для  лущення  і  подрібнення  зерна;  жлукту – для  замочування  білизни.  Робили  ці  вироби переважно  з  дуба,  сосни,  верби,  берези.  Майстрів, які  виготовляли  ці  вироби  називали  бондарі.

Різьблення – одна  з  найдавніших  технік  художнього  оформлення  виробів  з  дерева .   Різьбярі  виконували  найтоншу  роботу  по  дереву  за  допомогою  випилювання,  художньої  різьби.  Вони  оздоблювали  предмети  з  дерева.  Дерев’яні,  різьблені  предмети  найчастіше  виготовляли  з  явора,  з  груші,  з яблуні,  з  горіха,  з  сливи,  з  кедра.  Дерево  заготовляли  за  10  років  до  його  обробки.

 А зараз пропоную вам подивитися відео і поринути у красу дерев'яних різьблених виробів.

Понеділок, 6 квітня

Тема: Ковальські ремесла (обробка металів)

   Із  давніх-давен  українці  займалися  різноманітними   ремеслами:    будували  з  дерева  хати,  меблі,  іграшки,  з  глини  робили  посуд,  вишивали  рушники,  серветки,  ткали  килими. Протягом    століть  багато  майстрів  створювали  речі,  які  були  необхідні  людям  у  побуті.  Виготовляли  майстри  ці  речі  як  для  свого  користування  так  і  на  продаж  на  базарі. З  покоління  в  покоління  передавалися  таємниці  майстерності. Сьогодні  на  уроці  ми  дізнаємось  про  ремесла,  якими  володіли  українці  і  якими  володіють  в  наш  час.

  Ковальство -  це  обробка  металу  способом  гарячого  кування.  Майже  в  кожному  селі  на  околиці була  розташована  кузня.  Інструмент  коваля  складався  з  великого  і  малого  молота.  Спочатку  коваль  розігрівав  до  червоного  кольору  шматок  металу  в  горні,  де  горіло  вугілля,  далі  брав  кліщами  залізо,  клав  його  на  кувало  та  бив  по  ньому  молотом,  подаючи  предметові  потрібної  форми.  Викувавши  річ,  її  кидали  у  корито  з  холодною  водою,  щоб  річ  охолола.  Ковалі  виготовляли  зброю,  ножі,  сокири,  лопати,  сапи,  цвяхи,  замки,  залізні  ворота,  підковували коней.

   Селяни з великою пошаною і водночас із певною упередженістю ставилися до ковалів як до чарівників-добродіїв, що володіють складним і таємничим мистецтвом перетворення металу на ті чи інші речі. 

      З художніми сучасними кованими виробами ви можете познайомитися, відкривши посилання.

https://www.youtube.com/watch?v=MG7LeP-IyGY

https://www.youtube.com/watch?v=2zQFlomNpGU

Понеділок, 30 березня

Тема: Народні ремесла та художні промисли України. Ознайомлення з елементами народних ремесел. Гончарство